ПРОФЕСІЙНЕ РОЗКИСЛЕННЯ ҐРУНТУ

Жицька Л. І., к.б.н., доцент

Черкаський державний

 технологічний університет

В статті розглянуто причини зростання кислотності ґрунтів, накопичення важких металів та питання відтворення ґрунту.

 

Постановка проблеми. Сільське господарство має більший вплив на природне середовище, ніж будь-яка інша галузь народногогосподарства. Причина цього в тому, що сільське господарство вимагає величезних площ. Врезультаті, зазнають змін природні ландшафти, відбувається заміна природної рослинності на сільгоспугіддя. На жаль, сільськогосподарські ландшафти є нестійкими, адже обробка (опушення) ґрунту, застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів призводить до ряду локальних і регіональних екологічних проблем– дегуміфікації, засолення ґрунтів, втрати родючості [1]. У другій половині ХХ століття також стала актуальною ще одна проблема:

зменшення в продукції рослинництва вмісту вітамінів і мікроелементів та накопичення в продукції як рослинництва, так і тваринництва шкідливих речовин (нітратів, пестицидів, важких металів, гормонів тощо) [2].

Проте хаотичне, непродумане, безсистемне реформування цієї галузі, екстенсивний розвиток землеробства за останні роки призвели до зростання процесу деградації ґрунтів. Тому об’єктивна екологічна оцінка агрохімічних показників ґрунтів, розробка заходів щодо відтворення їх родючості та забезпечення стійкої продуктивності землеробства є запорукою екологічної і продовольчої безпеки держави.

Виклад основного матеріалу.

За роки інтенсивної хімізації ґрунти стали багатші на фосфор, калій та ряд мікроелементів, що не могло невплинути на їх врожайний потенціал. І в 1980 – 1990 рр. у землеробстві було досягнуто достатній баланс гумусу та азоту, що дало можливість отримувати пристойні врожаї в подальші роки, коли добрив стали вносити на порядок менше [5–7]. З 1991 року використання органічних і мінеральних добрив різко скоротилось, а вапнування було припинено зовсім, що призвело до стійкого від’ємного балансу органічної речовини в землеробстві. На сьогодні винос елементів живлення врожаєм випереджає їх збільшення, тому процеси зростання від’ємного балансу в землеробстві продовжуються [8, 9].

Для оцінки ситуації, що склалася, важливо проаналізувати агрохімічні показники сільськогосподарських ґрунтів, розглянути агроекологічні аспекти питання та визначити шляхи поліпшення екологічної ситуації в землеробстві.

Більшість ґрунтів України мають легкий механічний склад, сприятливий повітряний режим, високу водопроникність, швидко прогріваються, легко обробляються сільськогосподарськими машинами. Одночасно вони мають ряд негативних властивостей, а також легко піддають-

ся вітровій ерозії. Результати довготривалих досліджень вказують на те, що мінеральний режим цього типу ґрунту потребує спрямованого регулювання, корекції родючості і підтримки поживних речовин [6, 8].

В Україні висока розораності та екстенсивне ведення аграрного виробництва впливають на процеси дегуміфікації – основного чинника деградації. Нестача поживних речовин завжди компенсувалась внесенням мінеральних добрив та гною. Використання мінеральних добрив дозволяє підвищити родючість земель, збільшити врожайність та якість сільськогосподарської продукції.

За результатами агрохімічного обстеження у ґрунтах спостерігається зменшення вмісту середньозважених показників гумусу та зростання кислотності ґрунтового розчину різних типів ґрунту.

Оптимальні та фактичні агрохімічні показники ґрунтів центральної частини України.

Для порівняння зазначимо, що середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунтах становить 3,07 %, для центральної України– 2,42 %. Це дорівнює втраті від 400 до 600 кг гумусу на гектар.

Низький вміст органічної речовини позначається на доступності елементів живлення мінеральних добрив. Дефіцит джерела живлення впливає на розвиток ґрунтових мікроорганізмів, які забезпечують мобілізацію елементів жив-лення важкодоступних для рослин форм. Також погіршуються фізико-хімічні властивості ґрунтів, їх токсикологічний, агрегатний, водний і тепловий режим, знижується в цілому біологічна активність ґрунту.

Дефіцит фосфорно-калійного живлення рослин сприяє збільшенню площ з підвищеною кислотністю ґрунтів. В Україні щороку збільшуються площі кислих ґрунтів. Вилуговування кальцію за межі орного і підорних шарів ґрунту, внесення азотних добрив зумовило повсюдне підвищення кислотності ґрунтів. Така тенденція негативно позначається на екологічних показниках ґрунту, оскільки сприяє пересуванню небезпечних важких металів по трофічних ланцюгах. Важкі метали, особливо рухомі форми, є небезпечними для розвитку рослин. У мікрочастках вони для них корисні, а у великих дозах – призводять до знищення врожаїв [1]. А накопичення їх у ґрунті підвищує водну та вітрову ерозію і призводить до втрати верхнього гумусного шару. До того ж, важкі метали з продуктами харчування потрапляють у людський організм і спричиняють захворювання та новоутворення (ракові пухлини). Все це нівелює безпечність сільськогосподарської продукції. Контроль таких речовин є надзвичайно важливим.

Головною проблемою України є велика площа ґрунтів, що підлягають вапнуванню , ґрунти, які протягом тривалого періоду використовувались під польовими культурами, при незбалансованому внесенні добрив неодмінно збіднюються на поживні речовини.

 

Висновки. Сучасна система ведення землеробства базується на принципі отримання максимально чистого прибутку рослинництва з його мінімальними матеріально-грошовими затратами. Проте такий економічний підхід суперечить сучасному розумінню ведення землеробства, яке в процесі експлуатації природного ресурсу не допускає зниження його родючості. Лише науковий агроекологічний підхід, а саме – розрахунок балансу поживних речовин та гумусу залежно від вирощуваної сільськогосподарської культури, а також фізичних, хімічних і біологічних характеристик ґрунту, вчасне вапнування забезпечать підтримку рівня поживних речовин у ґрунтах.

Для збереження родючості, покращення агроекологічного стану ґрунтів  потрібно забезпечити щорічне внесення поживних речовин з органічними і мінеральними добривами в оптимальному співвідношенні азоту, фосфору, калію та з  вапнування кислих ґрунтів.

Список  літератури

  1. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії / [за ред. В. П. Гудзя]. – 2-ге вид. –К. : Центр учбової літератури, 2007. – 408 с.
  2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : підручник / В. Г. Андрійчук. – [2-ге вид., доповн. і перероб.]. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.
  3. Земельний кодекс України : наук.-практ.коментар / [за ред. В. І. Семчика]. – К. :Видавничий Дім ІнЮре, 2003. – 676 с.
  1. Доклад Конференции ООН по окружающей среде и развитию. – Рио-де-Жанейро,3-14 июня 1992 г. – Т. 2. Отчет о работе Конференции. – Нью-Йорк, 1993. – С. 19, 31, 40–60, 64, 71.
  1. Екологічна ситуація у Черкаській області за 2011 рік : стат. зб. Гол. управління статистики у Черкас. обл. – Черкаси, 2012. – 42 с.
  2. Кривда Ю. І. Вивчення придатності методів визначення рухомого фосфору в чорнозем-них ґрунтах Центрального Лісостепу України / Ю. І. Кривда, І. Ю. Омельницька, О. В. Дмитренко та ін. // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. З60. Біологія. – Чернівці : Рута, 2007. – С. 144–154.
  1. Методика агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення/ [за ред. С. М. Рижука, М. В. Лісового. К., 2003. – 64 с.
  1. Кривда Ю. І. Агрохімічна характеристика та стан родючості ґрунтів Черкаської області / Кривда Ю. І., Демиденко В. Г., Василенко A. M. – Холоднянське : НДЦ «Облдержродючість», 2012. – 39 с.
  1. Жицька Л. І. Агроекологічна оцінка родючості ґрунтів Черкаського району / Л. І. Жицька. – Р – 31 IV Всеукраїнський з’їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/ Ecologi – 2013), Україна, Вінниця 25-27 верес., 2013 : зб. наук. ст. Вінниця: Вид-во-друкарня «ДІЛО», 2013. – С. 363–366.